Портал Bizua.com.ua » Статьи » Articles » Відкриття компанії, пов’язаної з ІТ

Відкриття компанії, пов’язаної з ІТ

by: Ramon
Просмотров: 77
Кол-во слов: 168
Дата: 29.05.17 Time: 17:33
Коммментариев: 0.

На сьогодні, інформаційні технології – це галузь, яка розвивається найактивніше в українській економіці, тому відкриття компанії, пов’язаної з ІТ – завжди вірний крок. Такому активному розвитку та швидкому зростанню популярності сприяє багато факторів: велика кількість відмінних спеціалістів, низькі податки, багато варіантів юридичного оформлення ІТ-компаній, та активна підтримка ІТ-розвитку державою. Так, наприклад, ІТ-компанії звільнено від сплати податку на додану вартість до початку 2023 року, та вони також можуть складати міжнародні договори за спрощеною системою. Серед інших переваг для ІТ сфери, треба зазначити спрощений бухгалтерський облік, зручні умови фінансової звітності, та відсутність валютного контролю за експортними операціями. Дивлячись на такий довгий список переваг та послаблень для цього сектору, все більше і більше бізнесменів вирішують створити компанію з надання ІТ-послуг, що сприяє швидкому зростанню та посиленню галузі.

Якщо рішення зі створення ІТ-бізнесу вже прийняте, як розпочати процес його створення? Перший крок, який рекомендують фахівці – це ретельне планування та структурування бізнесу, яке передбачає реєстрацію суб’єктів господарської діяльності. Зробити це треба перш за все для того, щоб стати юридично вповноваженою організацією для надання легальних послуг клієнтам. Без офіційної реєстрації, ви ризикуєте залишитися без потенційних партнерів та покупців, тому що сучасні компанії та індивіди неохоче віддають свої гроші сумнівним контрагентам. Юридичне оформлення також важливе для успішного бізнесу, активні операції якого без сумніву привернуть увагу влади та призведуть до перевірок підстав для вашої діяльності. Відсутність легальної реєстрації – це гарантовані штрафи та юридична відповідальність, та нульова можливість привабити серйозних спонсорів.

Довгострокове планування ІТ-бізнесу можна здійснювати за допомогою однієї з чотирьох ІТ-моделей.

  1. Модель №1 – партнерство замовника та розробника. Замовником частіше за все виступає іноземна компанія, яка потребує якусь ІТ-послугу, а виконувачем може виступати фізична особа-підприємець (ФОП). Робота згідно з цією моделлю дозволяю підприємцю офіційно укласти договір з закордонним замовником для розробки ІТ-продуктів, програмного забезпечення, або надання різноманітних ІТ-послуг.

Фактично, це – найпростіша модель роботи в ІТ-індустрії, тому що вона не ускладнена заключенням трудових договорів і не включає в себе жодних складних корпоративних відносин. Тим не менш, органи влади все ж можуть розглядати такі відносини як трудові (тобто, ФОП є працівником закордонної компанії за контрактом); у такому разі, ФОПа можна притягнути до відповідальності за несплату податків, що є ризиком даної моделі. Якщо ФОП відповідально підійде до складання договору та оформлення відносин з замовником, цього ризику можна уникнути, тому наполегливо рекомендовано всім ФОП, що працюють за цією моделлю, надавати багато уваги документації.

  1. Модель №2 включає в себе три компоненти – замовника, ФОП, та розробника. У цій ситуації, розробник працює під керівництвом ФОП, який у свою чергу виконує функції адміністрування та оформлення платежів. ФОП також відповідає за оренду приміщення, у якому здійснюється відповідна господарська діяльність, та контролює витрати на виконання всіх етапів проекту.

Ця модель приваблює багатьох учасників ІТ-сфери своєю гнучкістю та спрощеною процедурою організації діяльності закордонного замовника на території України. Після завершення виконання проекту, компанія мала б реорганізувати або закрити своє українське представництво. Але працюючи за цією моделлю, необхідність таких досить довгих та складних маніпуляцій відпадає. Проте, цю модель неможна також назвати досконалою – робота за такою схемою має фінансові обмеження щодо сум контракту, та нею також можуть зацікавитися органи влади та знайти юридичні порушення.

  1. Модель №3 має на увазі партнерство закордонного замовника, української компанії з обмеженою відповідальністю, та індивідуальними розробниками, зареєстрованими як ФОП. Робота за такою моделлю передбачає укладення декількох договорів – закордонна компанія фактично наймає українське ТОВ для знаходження кваліфікованих спеціалістів для виконання певного обсягу роботи. ТОВ формує бюджет проекту, у який закладено суму для виконавців та комісію за його контроль процесу, і укладає ряд договорів з індивідуальними виконавцями, що працюють як офіційно зареєстровані ФОП.

Робота за такою схемою вигідна перш за все замовнику у випадках, коли потрібна команда спеціалістів різного профілю, тому закордонна компанія економить кошти на комісії за декілька транзакцій багатьом виконувачам. У цьому разі, треба заплатити лише один раз на рахунок ТОВ, а ТОВ як посередник вже проведе всі розрахунки з виконувачами. Але у цього способу оформлення контракту також є недоліки у виді ускладненого бухгалтерського обліку та адміністрування ТОВ, а концентрація багатьох ФОП в одному приміщенні та їх проектна робота на ТОВ можуть все ж таки викликати питання з боку контролюючих органів та підвищити ризик перевірок та штрафів.

  1. Модель №4 найдорожча для бізнесу, але й найбезпечніша з боку законодавства. Вона включає в себе іноземну компанію-замовника, українське ТОВ, та декілька найманих робітників-розробників. Ця модель цілком безпечна законодавчо, тому що ТОВ отримує кошти та розподіляє їх на сплату праці найманцям і свої адміністративні затрати. ТОВ також сплачує всі податки з контракту, тому немає ризиків перевірок та штрафів.

Окрім цих моделей, існують інші складніші форми структурування ІТ-компаній – найчастіше вони включають залучення іноземних інвесторів або співзасновників.

Як стає зрозумілим з вищезазначених проблем, з якими зіштовхується ІТ-бізнес, основним бар’єром для ефективного функціонування декількох ФОПів на території одного офісу є юридичне оформлення оренди. Якщо робота здійснюється за першою моделлю, орендарем має виступати закордонний замовник, що наймає ряд фахівців для виконання ІТ-проекту. Проте, жодна іноземна структура не може виступати офіційним орендарем приміщення в Україні, тому що це трактується як здійснення господарської діяльності незареєстрованим об’єктом. Це – дуже серйозне порушення, та його викриття контролюючими органами України може призвести до катастрофічних наслідків для цього бізнесу:

  1. Накладення штрафу в обсязі від 1000 до 2000 заробітних мінімумів
  2. Конфіскація обладнання та продуктів праці, а також фінансових коштів, знайдених під час перевірки та обшуку такого офісу.

Тому рекомендуємо не ризикувати грошима, обладнанням та репутацією, та піклуватися про юридично правильне оформлення оренди заздалегідь.

Також важливо пам’ятати, що в ролі орендаря приміщення може виступати тільки компанія, що є офіційно зареєстрованою в Україні і що не має жодних контрактних домовленостей із закордонним замовником ІТ-послуг. Схема працює наступним чином: закордонний замовник укладає договір на надання ІТ-послуг та розробку ІТ-продукції з одним або декількома розробниками, що працюють як ФОП. Вони, в свою чергу, укладають контракт на оренду приміщення із українською компанією-орендарем, та самостійно сплачують оренду. Таким чином, жодної господарської діяльності не може бути зафіксовано між замовником та орендарем. У цьому способі роботи також є свої обмеження – так, наприклад, ФОП. Що працює на спрощеному оподаткуванні, не може здавати в оренду площу, більшу за 300 метрів квадратних. Для орендування більших площ, треба оформлювати інші моделі оподаткування.

Робота за моделями №2 та 3 передбачає можливість надання офісу для роботи девелоперам з боку компанії-посередника. Що значно спрощує ситуацію з орендою для іноземного замовника. Але ця схема роботи все ж таки не є ідеальною, тому що вона також викликає питання щодо існування трудових відносин між посередником та найманими розробниками. Розслідування такої ситуації контролюючими органами України може викрити ряд порушень та призвести до серйозних штрафів. Тому розцінювати цей варіант вирішення питання робочого простору треба тільки у разі, якщо компанія-посередник повністю впевнена у порядку в своїй документації, що знижує ризик штрафів та робить такий сценарій праці девелоперів цілком легальним.

Також треба розглядати варіант функціональної оренди як потенційне вирішення питання. За цією схемою, розробники, яких наймає іноземна компанія, можуть проводити фактичні роботи з виконання умов проекту на обладнанні замовника без укладення жодних договорів. Цей сценарій користується популярністю в України на сьогодні, тому що це – достатньо вигідний та мінімально ризиковий варіант. Навіть за відсутності окремого договору оренди, згідно з договором функціональної оренди, підрядник має право знаходитися в офісі замовника та виконувати роботу на його обладнанні протягом часу, вказаного в договорі.

Нововведенням на ринку оренди робочої площі також є активне використання коворкінгів – це доволі поширений вид організації робочого місця конкретно в ІТ-сфері. Багато розробників, юридично оформлених як ФОП, готові надавати ІТ-послуги, працюючі в коворкінгах. Переваг у цьому варіанті оренди багато, тому ця закордонна модель роботи швидко поширюється на батьківщині: перебування девелопера у коворкінгу є цілком легальним з юридичної точки зору, умови оренди досить гнучкі (від помісячної оренди до можливості орендувати робоче місце на декілька годин), та кошти на таку оренду значно менші, ніж того потребує оренда окремого офісу та його оснащення. Тим не менш, організація такого робочого простору має багато складнощів саме для його власника, тому що компанія, що володіє таким офісом, має нести всі витрати на адміністрування та бухгалтерський облік. Існують також перепони з боку оподаткування – не кожен ФОП має право володіти коворкінгом та використовувати спрощену систему оподаткування. Якщо виплати за оренду від всіх учасників коворкінга перевищують один мільйон гривень за останній рік, ФОП має сплачувати податок на додану вартість.

Як можна бачити з наведених варіантів, є багато рішень проблеми оренди, тому обирати найкращий та найкомфортніший з них треба обережно, зваживши ваші можливості та потенційні ризики. Фінальний вибір має враховувати структуру співробітництва з іноземним замовником, яку ви обрали, тому що кожна з них має відповідні обмеження.

Після того, як модель партнерства та тип оренди обрано, саме час укласти відповідні договори для юридично правильного та безпечного оформлення трудових відносин. Базовим типом договору, якого вимагає законодавство, є договір про надання послуг, але це не обов’язково повинен бути лише один договір. Замовник може потребувати додаткового захисту своїх інтересів та конфіденційної інформації, що він надає розробникам під час роботи над проектом, тому також можна додати угоди про нерозголошення та неконкуренцію до пакету документації. Таким чином, ви можете підвищити шанси на те, що навіть у проблемних ситуаціях та перевірках компанії контролюючими органами, ваші працівники збережуть конфіденційність та не розголошуватимуть важливі комерційні аспекти вашого бізнесу. Звісно, ці угоди не дають 100% гарантії захисту ваших інтересів, тому що вони укладаються згідно з нормами закордонного законодавства, та випадки успішних судових справ з порушення таких угод все ще доволі нечасті. Але все ж їх рекомендовано укладати, тому що сам ризик притягнення до відповідальності та утрати професійної репутації може відмінно стримувати розробників щодо розголошення конфіденційних даних.

Після оформлення трудових відносин зручним для вас способом, треба вирішити всі питання щодо процедури проведення розрахунків за виконані роботи. До 3 грудня 2016 року, розрахунок офіційно здійснювався на підставі акту про виконані роботи, але цю вимогу було відмінено за допомогою змін в українському законодавстві, і тепер оплатити послуги можна лише на підставі інвойсу. Цей документ вважається первинним доказом виконання послуг, та лише його одного достатньо для проведення офіційних розрахунків. З одного боку, ці зміни спрощують процес роботи та бухгалтерського обліку, але з іншого боку, виникає питання офіційної передачі авторських прав замовнику. Згідно з міжнародним законодавством. Замовник вступає в авторські права в момент завершення розробки продукту; за українськими законами, цей момент офіційно реєструвався підписанням акту про виконані послуги, який тепер відмінено. Тому, щоб уникнути непорозумінь з авторськими правами, треба прописати цей пункт окремо у договорі на проект.

Українська влада певно намагається спростити ведення ІТ-бізнесу на території держави, та на даний момент, досягнений прогрес у багатьох аспектах. Але все ж таки існують бар’єри для функціонування ІТ-компаній на певних умовах, і треба знати ці перепони заради ефективного та безпроблемного здійснення господарської діяльності в цій галузі:

  1. Керівники ІТ-компаній та розробники, які є іноземними громадянами, повинні отримати дозвіл на роботу на території України та мати посвідку на проживання – тимчасове або постійне – для того, щоб їх робота вважалася легальною.
  2. До сих пір існують юридичні пробіли щодо передачі авторських прав замовнику. Інвойс не є підставою для їх передачі, тому багато партнерів домовляються про передачу відповідних прав на підставі електронних повідомлень, але ця система також має багато проблемних аспектів та не є досконалою у правовому відношенні.
  3. Найняття штатного бухгалтера для компанії, що співпрацює з декількома розробниками, та здійснення повного бухгалтерського обліку цим бухгалтером, є проблемним з точки зору закону, як все було зазначено вище. У цьому разі, податкова служба може запідозрити наявність трудових відносин, тому більш привабливим варіантом є найняття незалежної бухгалтерської фірми для здійснення всіх облікових операцій.
  4. Оплата роботи, що здійснюється працівниками в іншій країні, вимагає сплачення багатьох додаткових комісій – зазвичай, один банківський переказ за кордон коштує приблизно $30. Проблему можна вирішити шляхом відкриття віртуального рахунку для переказу грошей посереднику, який все на території України зможе розподілити оплату роботи окремих розробників без сплати додаткових комісій за кожен окремий переказ. Але навіть ця система не ідеальна, тому що такі перекази підлягають подвійному оподаткуванню, що теж може бути пов’язаним з багатьма додатковими витратами.

Оподаткування також відіграє дуже важливу роль у формуванні та успішному, прибутковому функціонуванні ІТ-бізнесу. Тому, рекомендуємо визначитися з юридичною моделлю заздалегідь, щоб ефективно спланувати затрати на оподаткування. Наприклад, ТОВ повинні сплатити 18% податку на прибуток, але вони звільнені від сплати ПДВ до початку 2023 року. Коворкінги повинні сплачувати ПДВ, як то було зазначено вище, якщо їх прибуток перевищує певні ліміти за рік. Розробники, які працюють як ФОП, зазвичай належать до третьої групи платників податків за спрощеною системою.

Надання експортних ІТ-послуг також має перевагу відсутності трансфертного ціноутворення, що дозволяє більшості постачальників таких продуктів та послуг визначати обсяг оподаткованого прибутку за принципом «витягнутої руки». Але виключенням з цього правила є участь у контрольованих операціях – тих, обсяг яких перевищує 10 мільйонів з одним контрагентом, або при умові перевищення ліміту на 150 мільйонів гривень річного доходу.

Як можна бачити з наведених принципів та етапів створення ІТ-компанії в Україні, цей процес має багато перепон та складнощів, але все ж таки є досить простим та привабливим. Ретельний підхід, чітке розуміння власних цілей та можливостей, та професійна допомога компетентних юристів адвокатського об'єднання "Бачинський, Коломієць та партнери" може значно спростити процедуру та надати можливість працювати цілком у рамках українських законів.

Об авторе:

ramon


Рейтинг: Еще нет оценки